На Вінниччині змагатимуться три різновиди кандидатів – провладні, опозиційні та «темні конячки»
Традиційно під час виборів Вінницька область не була ні лівою, ні правою, вона завжди була протестною. Подивимось, чи не зміняться ці настрої тепер.
У кожному окрузі Вінниччини конкурують кандидати, яких можна умовно поділити на три групи: провладні, опозиціонери і незалежні, так звані «темні конячки». Останні обрали тактику презентувати себе незалежними самовисуванцями або представниками створених під вибори локальних громадських організацій, благодійних фондів, і поки що не виявляти відкрито своїх політичних вподобань.
«Великий» кандидат в «малому» окрузі
На Вінниччині найменшим за кількістю виборців (145 з половиною тисяч) є округ №18 з центром в Іллінцях. Тут уже давно і наполегливо «представляє інтереси громади» впливовий кандидат від влади – народний депутат від Партії регіонів та ректор Вінницького національного аграрного університету Григорій Калетнік. Він один із небагатьох кандидатів, хто відкрито декларує, що йде від Партії регіонів. І це додає йому балів. Проте чи допоможуть ці бали? У його арсеналі не лише значні надходження від спиртового бізнесу, а й впливові зв’язки – і в столиці, і в області. З Григорієм Калетніком пов’язані благодійний фонд «Батьківська земля» (головою правління фонду нині є племінниця Оксана Калетнік (Єлманова), яка теж планує балотуватись на Вінниччині в окрузі №16, та БФ «Майбутнє наших дітей». Роздавання продуктових наборів, чашок та футболок, організація в селах концертів силами студентів аграрного університету, зустрічі з місцевими фермерами (Г. Калетнік – голова комітету ВР з питань аграрної політики та земельних відносин), дарування халатів та медтехніки лікарням, численні рекламні та «джинсові» матеріали в місцевих ЗМІ про діяльність нардепа та підконтрольних йому благодійних фондів – усе це є елементами активної й недешевої передвиборчої кампанії Григорія Калетніка, що стартувала задовго до її офіційного проголошення.
Нардепа і екс-заступника голови ОДА Василя Чернія (блок Литвина), депутата облради від «Батьківщини» Костянтина Якименка або й представницю Радикальної партії Олега Ляшка Анну Філонову, яка цьогоріч уже провела активну кампанію в Липовецькому та Немирівському районах під час довиборів до облради. Але оскільки набрані нею 10% голосів протестного електорату фактично перешкодили перемогти кандидату від «Батьківщини» Віктору Качуру (екс-меру Немирова і вже екс-бютівцю) і зіграли на руку кандидатці від ПР Любові Спірідоновій (заступнику голови ОДА), участь представниці Ляшка в перегонах до ВР можлива хіба що в ролі технічної кандидатки від головного провладного висуванця, яким буде Григорій Калетнік.
А от серйозно поборотися з нардепом Калетніком за симпатії жителів цього округу взявся уродженець Липівця Руслан Демчак (власник корпорації UBG, банкір та медіа-магнат). За його сприяння протягом поминальних днів було організовано безкоштовне підвезення громадян на кладовища, також Фонд Демчака з розвитку регіону фінансово долучився до реконструкції площі в м. Липовець, обладнавши її доступом до Wi-Fi. Як і чимало потенційних кандидатів, Р. Демчак надає допомогу лікарням, облаштовує дитячі майданчики, створив «під вибори» газету, яка безкоштовно розповсюджується серед жителів округу. Своїх політичних вподобань та близькості до тієї чи іншої партії він поки що не виявляє, проте в окрузі вже шириться інформація, нібито команді Демчака перешкоджають розвішувати біл-борди, а за надання йому слова під час урочистостей у м. Липовець на відремонтованій ним же площі відповідальні за сценарій свята отримали «усну догану» від керівництва району.
«Не всі біл-борди однаково корисні»
Про утиски з боку районних керівників (звісно, РДА очолюються регіоналами) повідомляла ще одна «темна конячка» – колишній начальник слідчого управління СБУ генерал Василь Вовк, який наразі не афішує свої політичні симпатії (є інформація про його близькість до підприємця Володимира Скомаровського – екс-нардепа та колишнього голови Держмитслужби), але про наміри генерала Вовка балотуватись до ВР красномовно свідчить створення ГО «15 громада», лідером якої він є і межі діяльності якої збігаються з межами округу №15.
Як розповіли представники команди цього потенційного кандидата, у Томашпільському районі під час наклеювання на біл-борд фото Василя Вовка з інформацією про очолювану ним ГО працівники міліції забрали двох наклеювачів до відділку для дачі пояснень, а зображення незабаром було здерте «невідомими особами». Цей інцидент пов’язують із намаганням районної влади створити «зелену вулицю» для провладного кандидата, яким може стати перший заступник голови Вінницької ОДА Іван Мовчан (Партія регіонів). На землях саме цього округу сконцентровані значні активи пов’язаного з ним приватного підприємства «Кряж» (головні види діяльності – торгівля азбоцементними виробами, імпорт азбесту, сільгоспвиробництво, переробка і збут продуктів харчування тощо). Побачимо, чи стане представник влади І. Мовчан висуванцем Партії регіонів, чи вирішить назватися незалежним самовисуванцем.
Не виключено, що долучитись до боротьби в цьому ж окрузі може і колишній нардеп від СПУ Микола Мельник, який керував агропідприємством у селі Липівка Томашпільського району, а в 1994-1996 роках очолював облраду та ОДА (хоча навряд чи провладна СПУ зважиться конкурувати тут з регіоналом). Нікого не здивує і балотування в 15-му окрузі відомого опозиціонера – депутата від БЮТ Володимира Яворівського, уродженця села Теклівка Крижопільського району, голови комітету ВР з питань культури і духовності, екс-голови Спілки письменників України.
Важко сказати, до якої категорії – провладних, опозиційних чи «темних конячок» – можна віднести кандидатів, пов’язаних із постаттю міністра економіки Петра Порошенка, та, власне, рано однозначно говорити і про провладність чи опозиційність самого Петра Олексійовича в разі його участі в перегонах. Певно, визначальним стане те, чи збереже П. Порошенко у розпал кампанії свою посаду в Уряді. Наразі ж близький до Петра Порошенка потенційний кандидат до ВР по округу №17 Григорій Заболотний (екс-голова обласної ради, нині депутат облради від партії «Єдність») вступає в гостре протистояння з «регіоналівською» владою на місцях, зокрема з міським головою Ладижина Валерієм Коломєйцевим, який нещодавно відмовляв Г. Заболотному в наданні приміщення для зустрічі з виборцями та в наданні прямого ефіру на Ладижинському радіо, також чинив перепони у проведенні дискотеки «під патронатом» Заболотного. Сам мер Ладижина регіонал В. Коломєйцев не виявляв бажання стати нардепом, проте, очевидно, «зачищає» електоральне поле для провладного кандидата Миколи Кучера – директора компанії «Зернопродукт МХП» і депутата обласної ради, який, здобувши мандат як висуванець УНП, невдовзі увійшов до фракції ПР. Обидва конкуренти – і Заболотний, і Кучер – позиціонують себе як люди «від землі». Г. Заболотний є фактичним лідером ГО «Земляки» і пропагує свою програму відродження «Рідне село», М. Кучер створив «Благодійний фонд Миколи Кучера», влаштовує чимало сільських свят, до того ж є орендарем значної частини земельних паїв, ремонтує дороги та лінії електропередач, а під Ладижином будує черговий потужний птахокомплекс «Нашої ряби».
Як заявляють соратники Заболотного, заходам, які вони влаштовують, сприяє Благодійний фонд Петра Порошенка. А Миколі Кучеру, очевидно, дають добро балотуватись від ПР до Верховної Ради власники «Миронівського хлібопродукта» (Ю. Косюк та І. Тарасюк), які, певно, були не проти, коли він у свій час очолив облосередок УНП, а згодом увійшов до фракції регіоналів в облраді. У виборців може виникнути питання: якщо боротимуться Кучер «від регіонів» і Заболотний «від Порошенка», то Порошенко тоді «з регіонами» чи проти? Якщо ж раптом Кучер знову висуватиметься від УНП, яка разом з «Нашою Україною», КУНом і «Собором» створює «Правицю», котру вже звинувачують у відтягуванні голосів Об’єднаної опозиції, то чи не є Кучер свідченням партнерських зв’язків між УНП, «Правицею» і ПР? До речі, традиційно «своїм» у цьому окрузі вважається і нардеп від НУНС Анатолій Матвієнко – уродженець Бершаді, голова ОДА у 1996-1998 роках. Він теж створив на свою честь благодійний фонд, відкрито роздає подарунки і не гребує «чорним піаром».
У депутати – цілими родинами
У виборчому окрузі №16 можуть перетнутися інтереси двох команд (тобто родин) – Порошенків та Калетніків. Найімовірнішими кандидатами тут вважаються батько Петра Порошенка герой України, депутат облради від партії «Єдність» Олексій Порошенко (очолює ВАТ «Агропродінвест», що дає округу чимало робочих місць і орендує левову частку паїв) та Оксана Калетнік (Єлманова), член нацради з питань телебачення та радіомовлення, голова правління благодійного фонду «Батьківська Земля», племінниця нардепа-регіонала Григорія Калетніка і, відповідно, двоюрідна сестра його сина – керівника Держмитслужби Ігоря Калетніка (представника КПУ). Народилася 1972 року в м. Хмільник на Вінниччині, у 19-річному віці очолила рекламний відділ компанії «Роксолана», за рік стала президентом рекламної агенції Dali, у 1994-2003 роках – гендиректор і співзасновник компанії Master Video, у 1995-1996-му – співзасновник юридичної компанії «Алком Київ», з 1996-го по 2003-й – віце-президент будівельної корпорації BM Group, у 1999-2006 рр. голова представництва датського інвестиційного холдингу Dannmar Scandinavia Aps, у 2003-2010 роках – засновник та гендиректор групи компаній «FIM». Заслужений юрист України. З 29 червня 2010 р. – член Національної ради з питань телебачення й радіомовлення. Того ж року за рейтингом журналу «Кореспондент» посіла 100-е місце в рейтингу найбагатших українців зі статком у 30 млн. доларів США.
Фонд Оксани Калетнік уже подарував місцевим медзакладам кілька тисяч медичних халатів та чотири десятки кардіопередавачів, О. Калетнік профінансувала низку місцевих свят і конкурсів, навіть винайняла будинок в одному з мальовничих сіл округу, щоб мати нагоду якнайчастіше з’являтися на різних заходах із керівниками районів та активно «світитися» в місцевих ЗМІ.
А от немолодий і не надто публічний депутат облради Олексій Порошенко досі давав небагато підстав запідозрити його в намірах балотуватися, проте нещодавня поява його зображення у провладній газеті (художнє фото у вишиванці в оточенні дівчат у купальських вінках) наштовхує на здогад: запрацював-таки виборчий штаб Порошенка-старшого.
Лотерейно-молочна благодійність
В окрузі №14 з центром у Жмеринці намічається протистояння кандидата від влади Віктора Жеребнюка (екс-мер Жмеринки, нині голова Деснянської райдержадміністрації у місті Київ) та власника мережі ринків сувенірів Івана Мельничука (депутат обласної ради від «Батьківщини», мешкає в м. Літин). «Прихованою силою» тут називають Василя Онопенка, екс-голову Верховного суду України, який у 70-х починав свою кар’єру в Літині, що належить до цього округу. Віктор Жеребнюк активно піарить діяльність свого Благодійного фонду «Поділля – ХХІ століття» (навіть за допомогою смс-повідомлень) та влаштовує в селах «безпрограшні лотереї» з різноманітними призами, Василь Онопенко фінансово підтримав День міста в Літині й пообіцяв залучити свої столичні зв’язки для «покращення життя», бютівець Мельничук надає підтримку обдарованій молоді, помічений з візитами в окрузі також голова «Ліги нафтопромисловців України» Олександр Шпак, який у свій час вже обирався до ВР у цьому окрузі… Наразі невідомо, хто саме – столичний чиновник зі жмеринськими зв’язками В. Жеребнюк чи нафтовик і друг депутата-регіонала Калетніка О. Шпак – стане тут основним кандидатом від влади, а також, до якої політсили цього разу тяжітиме потенційний кандидат В. Онопенко, колишній член СДПУ (о) та «Батьківщини».
13-й округ із Центром у Калинівці називали вотчиною лідера «Європейської партії» Миколи Катеринчука (тут тривалий час діяли його безкоштовні юридичні приймальні), проте з входженням Катеринчука до Об’єднаної опозиції він рідше став з’являтись на Вінниччині, сподіваючись, певно, на прохідне місце в партійному списку. А нарощують свою активність в окрузі керівник Південно-Західної залізниці й депутат обласної ради Олексій Кривопішин (ПР) та брати Юрчишини (Микола Юрчишин – депутат облради від блоку Литвина, очолює санаторій «Родон» у Хмільнику, депутат райради від тієї ж політсили Петро Юрчишин керує агропідприємством «Візит»). О. Кривопішин активно працює на поліпшення інфраструктури міста залізничників Козятина, де нещодавно вкотре засвітився з міською та районною владою з нагоди реконструкції водогону, активно займаються благодійністю в окрузі і Микола та Петро Юрчишини, з’являючись на різних заходах разом з керівниками районів та області (нещодавно П. Юрчишин подарував учасникам дитячого фестивалю в Калинівці 10 музичних центрів, згодом під виглядом дегустації відбувалась роздача молокопродуктів, вироблених агрофірмою Юрчишиних), проте, чи вирішить котрийсь із них взяти участь у перегонах, і якщо так, то з ким і проти кого – залежатиме, певно, від долі їхнього політичного патрона Володимира Литвина. З’являється в цьому окрузі з дарунками для лікарень та концертами для селян і нардеп від КПУ Юрій Гайдаєв, імовірним кандидатом вважають тут і екс-голову ОДА Олександра Домбровського (депутат облради від «Єдності», директор Інституту глобальних трансформацій).
Вінниця: «Хто проти фонтана?»
Округ №12, який об’єднує частину Вінниці та навколишні села, є традиційною вотчиною Петра Порошенка – саме тут він двічі обирався до парламенту в 1998 та 2002 роках, тут розташовується його кондитерська фабрика «Рошен» і реконструйована за сприяння Порошенка набережна з величезним фонтаном. Формально конкуренцію йому тут може скласти лідер обласної «Батьківщини» депутат облради Людмила Щербаківська, а фактично на біл-бордах та флаєрах тут піариться хіба що юний власник спортивного клубу Борис Максимчук, «вихованець» і соратник ректора педуніверситету Олександра Шестопалюка, екс-члена НДП, а нині однопартійця В. Литвина. Яскраво опозиційній Щербаківській та «темноконячковому» Максимчуку влада може протиставити (це вже видно з біл-бордів).
На настрої виборців округу №11, що охоплює правобережну частину Вінниці та частково Вінницький район, теж відчутно може вплинути позиція Петра Порошенка, а ще неабиякий вплив тут, як і в окрузі №12, має Вінницький міський голова Володимир Гройсман. Хоча популярний серед вінничан мер заявляє про своє небажання змагатись за мандат нардепа, проте підтримка ним депутата облради від «Фронту Змін» та лідера облосередку цієї партії Сергія Кудлаєнка (свого підлеглого – директора департаменту адміністративних послуг Вінницького міськвиконкому) здатна вплинути на результат волевиявлення в окрузі. Цікаво, що на біл-бордах у цій частині міста пропагуються заслуги іншого потенційного кандидата від Об’єднаної опозиції – головлікаря міської лікарні №1, депутата облради від «Батьківщини» Наталії Солейко. Нещодавно навіть виник конфлікт між нею та міськвиконкомом (а отже, мером Гройсманом) з приводу того, кому ж саме належать лаври ініціатора відновлення одного з пришкільних стадіонів… Подейкують, що спробувати сили тут може і керівник обласного осередку партії «Свобода» Олексій Фурман. А якщо ще й колишній «помаранчевий губернатор» Вінниччини Олександр Домбровський («людина Порошенка», попередник В. Гройсмана на посаді Вінницького міського голови) вирішить балотуватися в цьому ж 11-му окрузі, а не в рідному Калинівському №13, то таке взаємопоборювання представників опозиції видасться дещо дивним. І тим простіше буде в цьому окрузі перемогти представнику влади, яким тут називають олімпійську чемпіонку Наталю Добринську – депутата облради від Партії регіонів.
До когорти потенційних кандидатів в окрузі №11 ще донедавна відносили власника компанії «Мостобуд» Володимира Продивуса. Важко було спрогнозувати, до якої політсили він тяжіє, адже у 2002 Продивус безуспішно конкурував у цьому окрузі з регіоналом Віктором Антемюком, а цього року був помічений у Вінниці під час спільних заходів з керівництвом ОДА і облради та екс-нардепом від ПР та колишнім міністром молоді та спорту Віктором Коржем (разом фінансували конкурси краси, підтримували молодих спортсменів та лікарні). Проте в останні кілька місяців активність В. Продивуса на Вінниччині знизилась, зникли і біл-борди з його зображенням. Зате зафіксовані часті появи (і особисто, і на біл-бордах та в ЗМІ) нардепа-комуніста Валерія Бевза, колишнього керівника обласного УМВС.
Зорієнтуватись у розмаїтті та мінливості політичних партій виборцю завжди було непросто, з впровадженням самовисування зорієнтуватися в мажоритарниках стало ще складніше. А от деякі кандидати в разі особистої перемоги орієнтуватимуться й переорієнтовуватимуться вже після виборів. Добре було б, аби їхнє самовизначення диктувалось «наказом виборців», а не власною вигодою. І щоб незалежні перед виборами кандидати не стали після виборів підлабузниками антинародних політичних сил, а втілювали волю народу.
Довідково:
Громадське спостереження ОПОРИ – це тип активної діяльності мережі, спрямований на незаангажовану оцінку процесу підготовки та проведення виборів, а також на запобігання порушенням через тотальний громадський контроль. Професійний моніторинг всіх етапів виборів здійснює опосередкований вплив на якість кампанії. Шляхом збору та поширення інформації серед цільової аудиторії, формується громадська думка всередині країни та за її межами. В стратегічній перспективі громадське спостереження фокусується на покращення системи виборів та окремих процедур. У 2012 році під час виборів народних депутатів України до ВРУ мережа ОПОРА реалізує масштабну кампанію довготермінового та короткотермінового спостереження, організує статистичний підрахунок голосів щодо результатів голосування за пропорційною складовою виборчої системи на основі репрезентативної вибірки, забезпечить 100% покриття дільниць своїми спостерігачами в окремих одномандатних мажоритарних виборчих округах. У рамках довготермінового спостереження в кожному з 225 округів працюватимуть спостерігачі ОПОРИ, а в день виборів до них приєднається ще 3 500 активістів. Організація використовуватиме новітні засоби поширення інформації щодо результатів спостереження, серед яких інфографіка та інтерактивні карти.
